У поезії цього автора відчувається біль та втрачені надії. Сьогодні, Майя Габрук розповідає про те, що всьому виною є страх, сумніви, та безглузді очікування. У першому її вірші, головним образом є дощ, який з одного боку не хотів залишатися на самоті, а з іншого, боявся поливати землю, і все питав сам себе: "Навіщо це потрібно, якщо вони мене не люблять…".
Коли нарешті наважився перебороти свій страх, зрозумів, що запізнився. Все як у людини, яка хоче чогось досягти, але боїться зробити перший крок, а коли нарешті наважується, виявляється, що вже занадто пізно… 
Виною всьому – страх Це тільки дощ, нічого більше. Нічим він бути вже не може, А пам’ятаєш, на узліссі, Він поливав довкола квіти. Та йшли роки, і все старіло, І квіти гарно всі цвіли. А може й краще, що любив, Той дощ найбільше колоски.
Настала осінь довгождана, І квіти майже відцвіли. Лиш колоски зостались жовті, В обіймах сонця у самоті. І дощ хотів був, вже наглянуть, Та тільки страх його тримав. "Якщо вони мене не люблять?", - Щохвилини він питав.
І так ще місяць він проплакав, А коли зібрався йти, Щось відчув у грудях ледве. Та жити не міг більш у самоті. 
І так прийшов на поле радий, Лиш колосків там не застав. Були якісь обрубки жовті, Там де дощ колись гуляв. І зрозумів тоді наш дощик, Що є виною всьому страх Якби наважився раніше, То колоски б він ще застав. У своєму другому вірші, поетеса розповідає про дівчину, яка вірила у дива, шукала свого корабля, уникала бід, та нажаль не знала, що для отримання справжнього щастя, потрібно пережити багато лиха: Можливо... Скільки років марно,
Ти віриш у дива. Незнаючи розради, Шукаєш корабля, Який пливе по морю, І хвилі розганяє, Але чогось тривожно, Мов бурі, він чекає.
Та ти цього не бачиш, Не чуєш, і не знаєш, Біди, мов ураганів, Старанно оминаєш. І хто тобі розкаже: "Що щастя не буває, Не знаючи страждання - 
Його ти не пізнаєш". Як хочеться кохання, Та тільки – забуваєш, Холодними руками, Ти сонце обіймаєш. Хто зна, все можливо, Можливо, що розстанеш, Можливо корабля свого, Ти все-таки не знайдеш. Майя Габрук
