Іноді, у кожного з нас бувають не найкращі періоди у житті. Тоді нам здається, що все погано, немає ніде просвіту, і що найжахливіше, ми почуваємося в усьому винними. Сьогодні, про такі стани душі, розповість наш автор Майя Габрук. У першому її вірші "Провина", ми поплачемо разом з головною героїнею, а у останніх двох віршах: "Зізнання" та "Спогад" відчуємо те, що відчуває не кохана дівчина.
Провина Провалля – темне й безнадійне, Ти стоїш над ним у котре. Сльози падають додолу, Вороття не буде вже ніколи. Хоч кричи, хоч поривайся, Тільки вниз веде дорога. Ти не знала цього досі, І гріхи твої страшенні, Не залишать тебе доти, Доки будеш у світі жити. 
Хоч і вірити, і любити, Та провина все частіше, Буде проявлятися жорстокіше. І ніщо не допоможе, Бо така є твоя доля. Щось нестерпне віднайшлося, І зламало твою волю, Що тримала все погане, Незнайоме тобі і незнане. 
Зізнання Думки забились в голові, Думки мене не полишають. Як добре знати, що поряд ти, Хоча тебе й немає. Є все в душі і наяву, Але чогось не вистачає. 
Можливо знаєш про це ти, Але на ранок знов зникаєш. Кохання серце розриває, І очі дивно миготять. Я тут, почуй моє зізнання, Та від розмови не тікай. Чому? За що? Навіщо? Ти грубо так мені сказав: "Ти не потрібна, згинь, нездаро!" І я пішла, та тільки в рай.
З небес спокійно споглядаю, Але душа моя жива. У ній ще б’ється те зізнання: Кохання стрімкий водоспад. Але вже пізно щось змінити, Хоча мене ти й не кохав. Та знай, тебе я вибачаю, За грубість й ницість слів твоїх, Знайди скоріш своє кохання, Лише мені, прошу, повір! 
Спогад Скільки часу вже минуло: Рік, чи два, якщо не три, Скільки зим так промайнуло, Всі без тебе, мов у сні. У сні страшному, де чимало, Сполоханих сердець жило. І все без спину говорило, Що ти забув мене давно. Розум знав, та серце нило, Душа без спокою жила.
Ніщо не прагнуло розради, Й твого, тим паче, співчуття. Я все надіялася скоро, Тебе забути назавжди, Та тільки спогади тримали, Мої найліпші всі думки. Любить тебе я не хотіла, І розлюбити швидко не змогла. Можливо, зовсім не забуду, Та лиш с тобою вже не буду! Майя Габрук
